Китихавку второй раз повестка пришла?

мможно узнать, и в каких боях они принимали участие, или у них поездки только до блокпостов, которые в отдалении от основных действий???
Типа ездят, чтоб потом сказать, что он блять в АТО был?
Ну боевые действия это дело другое, а вот на нулевых блокпостах стоят как все.
 
Александр Мамалуй без преувеличения героический харьковчанин. Недавно он демобилизовался. На днях общались, говорит, получил ... Что бы вы думали? - повестку на мобилизацию! Понятное дело, что Саша отказываться не стал, не того того замеса ( хотя право имел полное),собрался и сегодня-завтра будет в части. Но у меня лично остались вопросы:
1. Это что значит военкомы уже всех блатных так поотмазывали, что некого призывать совсем и поэтому решили безотказных по второму кругу пустить? Или это они там такие профессионалы в Генштабе, что за год войны нихрена наладить не могут?
2. Более сложный. Что себе думают себе жирующие мажоры и их свита, " беженцы с Востока", прокурорские работники и их милицейско-налоговые младшие братья ,которые не только в столице , но и по всей Украине, толпами просиживают штаны в ресторанах и барах, заливаясь горькой, томно пускают дым в кальянных , гарцуют на танц полах и громко орут " патриотические" песни типа Воины
Света в караоке? Конечно плевать они на все хотели. Но тогда почему военкомы о них не вспоминают ? Почему бы "воинам света" по повесточке не вручить? Прямо там, в караоке. Дома то они небось дверь не откроют!

17126_810618672347143_3896717050387701397_n.jpg


От сюда


о, это Сева справа? :дивитись:

так Мамалуй вроде добровольно первый раз пошел. интересно, теперь всех добровольцев, кто дембельнулся по повестке призывать будут? ?

типа первый раз не считается
 
вроде Порох как то кричал, пяткой в грудь был, что военкомы должны с призывом лично идти, но что-то не слышал, чтоб военком со своего теплого места жопу оторвал!
Какая дурость! Каждый должен заниматься своим делом. Может быть Пороху стоить жопу оторвать и послужить пару месяцев, так ничего опасного, в госпитале помогать. Справляется со своей работой даже похуже военкомов.
 
Менты постоянно ездят в зону АТО в командировки.
так, їздять. їх посилають туди тихо, щоби ніхто толком не знав. бо в їхніх документах написано, що вони їдуть у відрядження у... ПРОТИЛЕЖНУ АТО сторону. в Харкові багато міліціонерів, хто був у зоні АТО вже двічі по 45 діб, а учасника АТО - дуля, немає і не буде, бо по документах вони там ніколи й не були.
дуже прошу тих людей, що виливають жовч у сторону міліції, перестати це робити. не все так просто як вам ввижається. і, якщо ви суслика не бачите, це не означає, що його немає.
 
Александр Мамалуй без преувеличения героический харьковчанин. Недавно он демобилизовался. На днях общались, говорит, получил ... Что бы вы думали? - повестку на мобилизацию! Понятное дело, что Саша отказываться не стал, не того того замеса ( хотя право имел полное),собрался и сегодня-завтра будет в части. Но у меня лично остались вопросы:
1. Это что значит военкомы уже всех блатных так поотмазывали, что некого призывать совсем и поэтому решили безотказных по второму кругу пустить? Или это они там такие профессионалы в Генштабе, что за год войны нихрена наладить не могут?
2. Более сложный. Что себе думают себе жирующие мажоры и их свита, " беженцы с Востока", прокурорские работники и их милицейско-налоговые младшие братья ,которые не только в столице , но и по всей Украине, толпами просиживают штаны в ресторанах и барах, заливаясь горькой, томно пускают дым в кальянных , гарцуют на танц полах и громко орут " патриотические" песни типа Воины
Света в караоке? Конечно плевать они на все хотели. Но тогда почему военкомы о них не вспоминают ? Почему бы "воинам света" по повесточке не вручить? Прямо там, в караоке. Дома то они небось дверь не откроют!

17126_810618672347143_3896717050387701397_n.jpg


От сюда

За такие вопросы можно по шее схлопотать...
 
Какая дурость! Каждый должен заниматься своим делом. Может быть Пороху стоить жопу оторвать и послужить пару месяцев, так ничего опасного, в госпитале помогать. Справляется со своей работой даже похуже военкомов.

А может пороху нужно еще и улицы подметать? А хуле - дело полезное, как раз для президента.
А чо? у нас вон гепа и скамейки ставит и крыши ремонтирует... а Порох не
хочет руки марать.
давайте выбирать президента, парламентариев, мэров чтобы они сортиры
чистили..
нахуя им своим делом заниматься? мы же припездки и нам важно, что бы президент
проруби вырубывал для крещения.......
ПС никого не напоминает?
 
Саня тебе респект и уважуха- я так не смогу. В смысле служить смогу но при этом не рещу вопрос кто семью и троих детей будет содержать. С работы турнут (вижу как с теми кто служить ушел поступили) а в моем возрасте найти нормальную работу в торговле анреал.



ну раз мозги купить не получается ...:rolleyes:

Блин, ну вот, что за сказки с увольнением с работы? Начальник попросил и ты заявление написал? Так сам виноват. У нас есть ребята, которые повелись на такое- ничего не получают. Те, кто в такой ситуации послал руководство получают свои зарплаты в полном объеме. если где задержки были- руководство контор теперь только жалеет о сих прискорбных фактах.
 
и будут считатьсмя участниками АТО, как и те, которые были под обстрелом, чисто пиздец, а не страна.
Менты блять, еще этими корочками будут гордиться!

Нет сомнений - так и будет.
 
Старенька селянка визволила українського бійця з полону, ризикуючи власним життям
Джерело:
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі

Круглого сироту Володимира Романюка, зниклого безвісти під Луганськом, врятувала майже незнайома йому жінка. Про це пише видання Комсомольская правда в Украине, інформують Патріоти України. 31-річний боєць окремого штурмового батальйону № 24 “Айдар” вперше за чотири місяці їде в довгоочікувану відпустку. Раніше Володимир не рвався із зони АТО, адже йому по суті нікуди було повертатися. Але тепер зовсім інша річ – у нього є будинок і найрідніша на світі людина. 69-річну Людмилу Півень солдат називає лагідно “бабуся”, хоча родинних зв’язків між ними немає. Ця безстрашна жінка не побоялася відправитися в зону АТО, щоб визволити з полону вихованця дитбудинку, пише видання. Не кинув пораненого товариша Доля круглого сироту не пестила. Батьки відмовилися від Володі ще в пологовому будинку Кременчука. Середню освіту він отримував практично у всіх дитбудинках та інтернатах Полтавської області. А коли закінчив ПТУ, з’явилася надія мати своє житло в селі Мартинівка Гадяцького району, куди Володю відправили на роботу в колгосп. Піти добровольцем на фронт влітку 2014 року у Володимира було багато причин. “Хто, як не я? Сім’єю не обзавівся, якщо загину, ніхто страждати не буде. Та й у Донбасі я потрібніший, а телятників і ветеринарних санітарів в колгоспі і без мене знайдуть”, – міркував майбутній солдат. Після двомісячних навчань він потрапив у саме пекло Донбасу – Щастя. 15 жовтня колона автомашин “Айдара” їхала на передову і на одному з блокпостів потрапила під обстріл. Машина, в якій їхав Романчук, загорілася, але солдату вдалося з пораненим товаришем вистрибнути з неї. – Я бачив, що шансів вижити у одного немає. Його поранило в ногу і груди. Але я не міг його кинути: засипав рану антисептиком і зробив перев’язку, – згадує айдарівець. Через мить і самому рятівнику знадобилася медична допомога – Романчука оглушило вибуховою хвилею і він знепритомнів. Отямився вже біля мертвого друга від удару долонею по обличчю. “Я живий!” – не встиг зрадіти солдат. Але, відкривши очі, зрозумів – випробування тільки починаються, він потрапив у полон. Днем змушували працювати, а ночами приковували наручниками. Вісім днів у підвалі в Луганську Володимир не забуде ніколи. – Навіщо я вам потрібен, я звичайний слюсар! Який з мене толк? Та ще сирота, ніхто з викупом не приїде, – говорив він представникам “ЛНР”. Коли тюремники зрозуміли, що від айдарівця нічого не доб’ються, стали переманювати його на свою сторону. А потім перевезли з підвалу працювати на прикордонний пост (в район міста Північний, що межує з Ростовською областю). Тут Романчук розвантажував гуманітарну допомогу, а вечорами, щоб не втік, його приковували наручниками до ліжка в сирому вагончику. На 21-й день полону “ЛНРівці” зглянулися і дозволили зателефонувати рідним. – Яким рідним? У мене нікого немає. Єдине, що я згадав, – телефон зоотехніка з колгоспу. Виявилося, в Мартинівці мене вже поховали, – згадує Володимир Романчук. Найбільше дзвінку зниклого сироти зраділа 69-річна мешканка села Людмила Півень, якій Вова в мирний час допомагав по господарству, а вона його підгодовувала по доброті душевній. Саме ця пенсіонерка і зважилася поговорити з представниками “ЛНР”. – Я представилася бабусею і сказала, що зроблю все, що від мене залежить. Насамперед потрібно було забрати з частини паспорт і військовий квиток Володі. Документи мені передали на вокзалі в Харкові. Там я і зважилася поїхати в зону АТО. Ну хто ще йому допоможе? – запитує мешканка Мартинівки. Рідні пенсіонерки (брат, сестра і дочка) були впевнені, що Людмила Петрівна далі Харкова не поїде, але вона вже стояла в касі за квитком до Воронежа, щоб з боку Росії під’їхати до Північного. – Зустріч з Володею мені влаштували на кордоні, навіть обійматися довелося через шлагбаум. Щоб не дражнити озброєних людей, я казала їм все, що вони хотіли почути. Але на вухо “онуку” шепнула: “Не здумай переходити на їх сторону”. – Ким ви доводитеся солдату? – допитували жінку слідчі в Луганську. – Бабусею! – По якій лінії? – Так ні по якій! Він же сирота, – відповідала Людмила Петрівна. – Ну ви, жінка, даєте! Таких відчайдушних тіток ми ще тут не бачили, проробили такий шлях заради чужого онука, – дивувалися воєначальники. Саме цим Півень змогла розчулити “ЛНРівців”. А через 4 дні Романчука вписали в список полонених на обмін. Бабусі – пам’ятник, бійцеві – нагороду Людмила Петрівна наполягла на тому, щоб перші дні після полону Володя жив у неї. Хлопець відходив важко: вночі кричав, вдень боявся на вулицю виходити. Здавалося, про повернення на фронт навіть мови не могло бути. – Коли я почула його розмову з командиром з приводу розміру одягу, все зрозуміла. Він знову зібрався в АТО і вже форму замовляє, – зітхає бабуся. – Так що в листопаді 2014 року знову виїхав на Донбас. Свою першу відпустку після полону Романчук не афішував, але у Гадячі 17 квітня все одно зібрався натовп, щоб зустріти солдата. – Є такі військові, які постійно дзвонять: то їм чоботи тиснуть, то ще щось потрібно. Володя скромний! Ми навіть не знали, що він у полоні був. Але тепер в біді його не залишимо, будемо вибивати необхідну допомогу. Єдине, що він попросив при зустрічі – написати про його бабусю, – розповів Петро Півень з громадської організації “Гадяцька народна рада”. – Такій Жінці треба пам’ятник ставити! – обіймає бабусю солдат. І не важливо, що у неї є своя онучка. Рідніше людини у Володі на цьому світі більше немає.
Джерело:
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
и будут считатьсмя участниками АТО, как и те, которые были под обстрелом, чисто пиздец, а не страна.
Менты блять, еще этими корочками будут гордиться!
що ж ви такі ненависні? не всі такі

так, їздять. їх посилають туди тихо, щоби ніхто толком не знав. бо в їхніх документах написано, що вони їдуть у відрядження у... ПРОТИЛЕЖНУ АТО сторону. в Харкові багато міліціонерів, хто був у зоні АТО вже двічі по 45 діб, а учасника АТО - дуля, немає і не буде, бо по документах вони там ніколи й не були.
дуже прошу тих людей, що виливають жовч у сторону міліції, перестати це робити. не все так просто як вам ввижається. і, якщо ви суслика не бачите, це не означає, що його немає.
 
що ж ви такі ненависні? не всі такі

Если бы харьковских ментов ( и гайцов в том числе) хотя бы половину привезли в Харьков грузом 200 я бы поверил... а так пиздёжь это все...
не одно ментовское отродие не воюет на нашей стороне.
 
разрыв шаблонов,у вас открываются глаза?
 
там є і нормальні люди, хоча більшість бажає кращого

:рл: в луганде тоже есть нормальные.... НЕ ВЕРЮ !!!!!!!
на, блеадь, любуйся !!!!!!!!!

В Харькове ментовские (прокурорские, судебные, сбушные) пидары такие же.

Угу, и грабят машины

100%
и там пидарьё обогащается.
 
Назад
Зверху Знизу