Не розачаруєте. Моє дитинство як раз проходило на окраїні Харкова у 50-ті, 60-ті роки, на Шатилівці... Не було ніяких звалищ, був чудовий Саржин яр, в якому ми цілою зграєю грали у різні ігри, ловили птахів і пили у спеку воду із родника, до якого приводили на водопій конів, корів та кіз із Павлового поля. А в футбол грали у дворі школи. Туди, дуже часто, приходили з "Динамо" тренери і відбирали собі до секцій хлопців. Майже усі там тренувалися у різних секціях. Але футбол у дворі школи залишався до самого закінчення школи.
Був період, коли бігали і на звалища, які з"явилися на вул. Культури, вздовж якої проходив яр від стадіона "Зірка" аж до самої Клочківської. Так ось, коли їх стали засипати, то там, дійсно, з"явилося звалище. Туди звозили із усіх заводів різні відходи. Особливо було багато різних відходів із радіозаводів. Цілі дюралеві плати, плати із різноманітних пластмас і мотки різнокольорових дротів. Оце було найціннішим і скоро усі почали із підібраних плат майструвати вдома усілякі підставки, а із різнокольорових дротів плести різноманітні плітки в тому числі і в якості ручок для ключів...
Потім увійшов в моду пінг-понг і разом спорудили із дошок стіл, зробили сітку. Хтось придбав кульки, хтось ракетку... І пішло-поїхало. Завжди стояла черга грати навильот. Ну, а вже про різні ігри з м"ячем, типу "штандера", або просто в "квача", годі і говорити.