27.08.14 вторжение войск РФ

Сегодня смотрю футбол по Интеру, до этого смотрел только по рос.тв - но тут всё понятно аргресор и я по этому поводу не заморачивался. Но по украинскому каналу идёт явная пропоганда русскому миру - это беспредел. И как бы на первый взгляд ничего такого нет, но если подумать что из за этих чертей гибнут наши люди - нет слов.

С каких это пор Интер - украинский канал? Зарегистрирован в Украине - да. Но хули он украинский? Обычный российский завуалировано-пропагандонский канал. Шо раскошелились на трансляцию - сенкс. Хотя не факт, шо раскошелились. Вполне возможно, шо трансляция ЧМ идет на нем бесплатно. За счет фондов ФСБ. :D
 
Да брось! Просто красивая, голос мне ее нравится. Нравятся мне красивые женщины.
А мне нравятся обаятельные :незнаю: Без надрыва и наигранного "чего угодно".
Я могу это "что угодно" простить девочке- подростку, типа моих дочерей.. но взрослая тётя, которая играет в подростковую независимость- это слегка ущербно смотрится.
Понимаешь.. самостоятельным и уверенным в себе людям.. что мужчинам, что женщинам... совершенно не надо громко и на весь мир рассказывать, какие они самостоятельные и уверенные в себе.. и папу "настоящего полковника" по любому поводу приплетать.
 
Рубрика #zubozzily:)

0fdgcd.png




===========================
там зп 8700
 
Половина страны будет ждать Рассию.
Мне всегда было интересно - что случится с этой половиной страны, если РФ рухнет? Спорим, что перешагнут и пойдут дальше, как будто ничего не случилось?
 
Мне всегда было интересно - что случится с этой половиной страны, если РФ рухнет? Спорим, что перешагнут и пойдут дальше, как будто ничего не случилось?

вчера проходил с ребенком мимо разливайки. А там народ высыпал, шумят-кричат. Один другому орет в ухо: "А теперь собирай свои манатки, и пиздуй себе в росию". Я уже хотел вернуться, пожать чуваку руку. А потом сидел возле детской площадки. Толпа стала расходиться, топящие за Украину шли с довольными лицами. А тот, кому паковали чемоданы, шел следом, и что-то им орал.
Я для себя сделал открытие. Раньше думал, что клиенты дешевых питейных заведений сплошная вата. Ошибался :)
 
Мне всегда было интересно - что случится с этой половиной страны, если РФ рухнет? Спорим, что перешагнут и пойдут дальше, как будто ничего не случилось?

Что то мне так кажется , что мировое сообщество не хочет , что бы россия (страна-террорист) рухнула.
 
Спростування фейку: «UA: Перший» попередив програму «Доброго ранку, Країно» про її закриття за місяць до виходу в ефір Тимошенко

Із 10 липня 2018 року на «UA: Першому» закривається ранкова програма «Доброго ранку, країно», яку згідно з угодою для Національної суспільної телерадіокомпанії України виробляло ТОВ «Ера-Медіа».

Про це сайту «Суспільне. Детектор медіа» сказала директорка департаменту зв'язків із громадськістю та ЗМІ Національної суспільної телерадіокомпанії України Вікторія Сидоренко.

Вона нагадала, що між ПАТ «НСТУ» та ТОВ «Ера-Медіа» 12 липня 2017 року було укладено договір про створення на замовлення програми «Доброго ранку, Країно!», яка виходила в ефірі «UA: Першого» з 20 листопада 2017 року із 6:30 по 9:30 .

«Умовами договору, а саме п. 12.2 передбачено, що ми можемо завчасно повідомити (не пізніше ніж за 30 днів) про своє бажання припинити дію договору, що ми і зробили», – сказала Вікторія Сидоренко.

За її словами, ПАТ «НСТУ» листами від 05.06.2018 та від 07.06.2018 направило ТОВ «Ера-Медіа» повідомлення про припинення дії договору. «Ці повідомлення були відправлені завчасно рекомендованими листами з повідомленням службою експрес доставки Укрпошта. НСТУ зі свого боку повністю виконала договірні зобов'язання щодо завчасного повідомлення ТОВ "Ера-Медіа" про припинення дії договору – а саме за 30 днів до закінчення строку його дії, тому дія договору припиняється 10 липня 2018 року», – пояснила директорка.

У компанії повідомили, що згідно з угодою команда Суспільного мовника не має змоги втручатись у творчий процес команди «Ера-Медіа» та не впливала на вибір тем, гостей, способів подачі інформації в ефірі. Про це йдеться на сайті suspilne.media.

Вікторія Сидоренко пояснила, що відповіді листи були надіслані через те, що НСТУ мала зауваження щодо якості й дотримання стандартів увесь період.

Голова правління НСТУ Зураб Аласанія сказав сайту «Суспільне. Детектор медіа», що ТОВ «Ера-Медіа» подало позов до суду на НСТУ. За його словами, в «Ера-Медіа» запевняють, що на пошту отримали попередження на два тижні пізніше, ніж передбачено процедурою в угоді. Зураб Аласанія зазначає, що з боку НСТУ не було затримок із відправленням листа, а те, що він довго йшов, питання до «Укрпошти».

Сайт «Суспільне. Детектор медіа» намагається зв'язатися щодо позову з «Ера-Медіа».

В один з останніх ефірів, 5 липня, медіахолдинг «Ера-Медіа» запросив на ефір ранкової програми лідера партії «Батьківщина» та блоку Юлію Тимошенко, в інтерв’ю з якою ведучий Антон Середа говорив про майбутні президентські вибори та її головного конкурента Петра Порошенка. Співведуча цього випуску Тетяна Гончарова після виходу програми написала у себе на сторінці у Facebook: «Вчора Тимошенко сказала, що її поява в нашому ефірі несе для нас великі ризики, натякаючи на те, що програму можуть закрити. Тож гадаємо на вогні: у нас сьогодні останній ефір тижня (як завжди по п’ятницях) чи останній загалом?», – зазначила вона.

Сайт «Суспільне. Детектор медіа» звернувся до команди «Доброго ранку, Країно» з проханням прокоментувати наявність листів про припинення угоди від НСТУ.

Деякі ЗМІ поширили фейк, що програму «Доброго ранку, Країно» на Суспільному закривають через Юлію Тимошенко, що не відповідає дійсності.

Нагадаємо, 20 листопада 2017 року на телеканалі «UA: Перший» стартувала розважально-інформаційна програма «Доброго ранку, Країно!», яка тривала з 6:30 до 9:30. Її ведучими стали Тетяна Гончарова, Антон Середа, Данило Дорошенко, Тетяна Терехова, Влад Волошин, Слава Соломка та Олена Пушна.

Додамо, комерційна телерадіокомпанія «Ера» відмовилася від ліцензії на аналогове мовлення в мережі УТ-1 на користь телеканалу «UA:Перший», але отримала можливість виробляти ранкову програму на замовлення суспільного мовника. Завдяки досягненню таких домовленостей керівництву НСТУ вдалося ще на крок наблизитися до виконання вимог Закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення». Адже в ньому зазначено, що Суспільне має мовити 24 години на добу в ефірах двох загальнонаціональних телеканалів – «Культура» і «UA:Перший», повідомляє телеканал.

Після того, як ТРК «Ера» відмовилася від ліцензії на аналогове мовлення в мережі УТ-1, «ЕРА Медіа» отримала можливість виходити в ефірі «UA:Перший» з 06:30 до 09:30 з ранковою розважально-інформаційною програмою.


Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
В Берліні відкривається сесія ПА ОБСЄ: Обговорять міграцію, клімат та боротьбу з тероризмом

У центрі уваги учасників щорічної літньої сесії Парламентської асамблеї Організації із безпеки та співпраці в Європі, яка відкривається сьогодні, 7 липня, в Берліні, будуть проблеми боротьби зі тероризмом, а також питання міграції та зміни клімату, передає УНН.

Україну представлятимуть, як очікується, 13 депутатів Верховної Ради.

Головною темою сесії стане "Роль парламентів у виконанні зобов’язань ОБСЄ".

Як наголошується в повідомленні прес-служби асамблеї, "ключовими питаннями порядку денного будуть такі проблеми, як боротьба з тероризмом, зміна клімату, міграція та доступ до освіти".

"Як очікується, дебати будуть присвячені, зокрема, кризі всередині і навколо України, зростання популізму в Європі, затяжних конфліктів, екологічних наслідків бойових дій, а також відновлення довіри в ОБСЄ", — вказується в тексті.

Різні делегації представили для розгляду на сесії проекти резолюцій, які присвячені таким темам, як ситуація з правами людини в окупованому Криму, боротьба з торгівлею людьми, протистояння гендерному насильству, забезпечення захисту дітей мігрантів.

Також відбудуться вибори членів Бюро ПА ОБСЄ (керівний орган), голови асамблеї і його заступників. Планується, що на відкритті сесії виступлять голова Бундестагу Вольфганг Шойбле, в.о. спікера асамблеї Георгій Церетелі, міністр фінансів, віце-канцлер ФРН Олаф Шольц, а також інші політики і державні діячі. Всього в заходах візьмуть участь близько 300 парламентаріїв ОБСЄ.

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
Что то мне так кажется , что мировое сообщество не хочет , что бы россия (страна-террорист) рухнула.

Выучи русский язык, а потом топи за парашу.
Денег все меньше у агрессора с востока
 
У центрі Києва п’яна компанія молодих людей гуляла з російським та українським прапорами, зв’язаними вузлом.

Інцидент стався на Майдані Незалежності.

Відповідне відео в ніч на 6 липня розмістив у “Фейсбуці” правий активіст Андрій Мальков.

Зафіксовано, як свідомий киянин у грубій формі робить зауваження, відбирає у компанії російський прапор, заявляючи, що це прапор країни-окупанта, а в нас триває війна з “русским миром”.

На відео люди напідпитку стверджують, що приїхали як туристи з Херсона.

У відповідь на запитання про війну в Україні вони не захотіли назвати Росію окупантом і заявили, що “не розбираються в політиці”, а “рускій мір” вітається всюди”.

П’яний молодик, який сказав, що війна “йому до лампочки”, на відео отримав удар по голові.

Увага, ненормативна лексика!



Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
«Хто не з нами – той порохобот»

Автор: Борис Бахтєєв

У засобах масової інформації, а разом із ними й у суспільстві в цілому відбувається дуже помітний процес стигматизації всіх, хто недостатньо ворожо ставиться до влади.

Від певного часу із соцмереж до респектабельних ЗМІ й навіть до публічних промов політиків вихлюпнулося слівце «порохоботи». І це не становило б ніякої проблеми, якби у вживанні цього слова не було ніякої маніпулятивності. Бо явище провладних ботів справді існує — втім, рівно тією ж мірою, що й «саакаботи», «юлеботи», «опоботи» (а чи «гопоботи»?) та будь-які інші боти, які всіма правдами й неправдами захищають своїх політичних улюбленців, не дуже цікавлячись істиною. Повторю: рівно тією ж мірою, не більшою. Нічого подібного за впливом і потужністю до «ольгинської контори» в Україні й близько немає. От тільки лише слово «порохоботи» (на відміну від усіляких інших) стало загальновживаним. Тобто ми маємо слово, яке набуло поширення і яке змальовує явище, що є далеко не таким і не настільки поширеним, як слово, яке його позначає. Іншими словами, ми маємо визначення, яке викривлює реальну картину того, що об'єктивно має місце.

І це — лише частина явища. Якось побачив статтю
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
, в заголовку якої було: «Хто надзюрив у цукор». Чесне слово, одразу ж рефлекторно, на автоматі найпершою думкою майнуло: буде написано, що Порошенко. Втім, виявилося, що стаття була зовсім про інше. Але немає куди подітися від реалій: подібний підхід уже став домінантним дискурсом, трендом, мейнстримом надто багатьох наших ЗМІ.

Власне, тенденція ця стала ширшою: за будь-якої ситуації ЗМІ надто часто почали малювати Порошенка як апріорі уособлення зла, а будь-якого його опонента, от саме будь-якого — як апріорі уособлення добра. Так от, будь-кого, хто не розглядав би ситуацію під таким бінарним кутом зору, от саме й називають «порохоботами», й дуже нерідко.

У цьому видно найпершу маніпуляцію — підміну понять. Бо хто такі боти? Це люди, що засмічують дискусію, переводять її в лайку, сварку або пустопорожнє товчіння води у ступі. Позбавляють дискусію предметності. Які відстоюють свою позицію за допомогою чого завгодно, тільки не предметної аргументації. Навішують ярлики, сиплють штампами — доречними або ні, прагнуть принизити або вколоти опонента, переводять увагу з основної теми на супутні обставини тощо. Зводять дискусію до нуля, коли зміст втрачає будь-яке значення.

Люди, які доводять свою позицію предметно й аргументовано, за визначенням ботами не є. Натомість навіть найпредметніші аргументи на користь точки зору, яка не збігалася би з тотальною «зрадою», не заважають навішувати на їхніх авторів ярлик «порохоботів».

Іншою маніпуляцією є створення фальшивої альтернативи. Критикуєш Тимошенко (Саакашвілі, Садового, Ляшка, Рабиновича)? Висловлюєш категоричну незгоду з їхньою позицією? Отже, «порохобот». Хоча критикувати будь-кого з опозиціонерів — це зовсім не означає підтримувати владу. Це означає просто висловлювати незгоду з чиєюсь позицією, й не більше. При цьому можна підтримувати когось іншого з-поміж опозиціонерів, а можна взагалі не мати на увазі ніяких персоналій і аналізувати предмет дискусії сам по собі. Підтримувати або не підтримувати щось, а не когось. У нас це не має жодного значення: «порохобот» — і крапка.

Ще одна маніпуляція — перехід на особистості. Оце от слівце «порохобот» перевертає з ніг на голову всі критерії оцінювання: вже не політиків починають оцінювати за їхніми словами та вчинками, а слова та вчинки оцінювати залежно від того, кому саме вони належать, хто з політиків або чиї реальні чи удавані симпатики їх висловили або вчинили. І вже зовсім неважливим стає зміст, головне — персоналії. Підтримувати щось, а не когось — така система координат узагалі зникає з ужитку. Зайве, мабуть, нагадувати: підтримувати щось — це позиція громадян, натомість сліпо підтримувати когось — це позиція підданців.

Ще одна маніпуляція — розмивання предмету дискусій, його підміна. Предметні дискусії стають неможливими, натомість запановує метод «дурак — сам дурак». Чи то пак «порохобот — від порохобота й чую». Зміст дискусії вже нікого не цікавить, він уже втрачає значення. Це як комп'ютерний вірус, який руйнує програми всіх суспільних дискусій.

Й от тепер звернімо увагу: все перелічене — це саме і є прийоми, до яких зазвичай вдаються справжні боти. Тобто вживати слово «порохобот» як універсальний аргумент — це, як не парадоксально, і є насправді бути ботом, справжнім і реальним. «Тримай бота!» — хто голосніше крикне, той і молодець, так виходить?

А виходить саме так. І головне ж, що поширення цього слівця впливає й на ЗМІ: автори й редактори нерідко вже добряче замислюються, перш ніж критикувати опозиціонерів, а тим паче бодай у чомусь, бодай у дрібницях висловлювати схвалення діям влади. От саме щоби не зажити слави «порохоботів». Причому на абсолютно підсвідомому рівні: «порохобот» сьогодні звучить мало не як «агент КҐБ» за радянських часів. Бути «порохоботом» ганебно, й треба дмухати на воду, аби тільки ніхто нічого такого про тебе не подумав.

Отут відбувається ще одна підміна: замість раціонально-критичного ставлення до влади в Україні запановує ірраціонально-вороже. Слово «порохобот» як універсальний аргумент у суперечках, як і будь-який презирливий ярлик — це і є типова мова ворожнечі. У засобах масової інформації, а разом із ними й у суспільстві в цілому відбувається дуже помітний процес стигматизації всіх, хто недостатньо ворожо ставиться до влади.

Цей прикрий факт, як і соцмережеве походження слівця «порохоботи», дозволяє як гіпотезу припустити, що його, це слівце, було підкинуто нам із-поза поребрика. І що відбувається грандіозна спецоперація: на підконтрольній урядові України території слово «порохоботи» має стати абсолютним синонімом слова «хунта» на непідконтрольних територіях.

Ще звернімо увагу: за президентства Януковича тодішня влада незрівнянно ширше використовувала методи нечесної пропаганди — але ані про яких «янекоботів» не було й чути.

Поширення російських інформаційних вірусів, на жаль — не таке вже виняткове явище. Нещодавно був дуже здивований, побачивши, як в «Новом времени» Олександра Турчинова було
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
«кривавим пастором» — хай навіть у лапках, але ж...

А все це — дуже тривожний сигнал: «Не погоджуєшся зі мною, маєш інший погляд — отже, бот»; «Є дві точки зору — моя й ботівська». І коли критики влади використовують слово «порохоботи» для позначення опонентів у публіцистичних, а тим паче аналітичних матеріалах — це надто вже сильно нагадує типову аргументацію ad hominem, перехід на особистості, класичне «а ти хто такий?».

Що маємо в результаті? Опозиційні політики у своїх публічних виступах мають повну свободу брехати. Вони мають повну свободу нести ахінею. Повну свободу виголошувати пустопорожні гасла й роздавати бездоказові звинувачення. Та й не лише опозиційні, а й провладні: якщо однаково «порохоботи», то навіщо зберігати дискусійну чистоту?

Саме ЗМІ мали би ставити заслін усьому цьому. Просто маркуючи: оце — брехня, оце — ахінея, оце — пустослів'я. Наші ЗМІ цього не роблять. Для того є чимало причин, але не остання з них полягає саме в тому, що цей заслін, цей паркан одразу буде з ніг до голови обписано словом «порохоботи». А зажити реноме «порохоботів» — це втратити значну частину аудиторії.

Інший бік тієї ж самої медалі. Будь-яку появу на екранах Порошенка або Гройсмана чимало оглядачів тлумачать як піар або паркет. Але будь-де у світі найвищі державні особи з'являються, скажімо, на офіційних державних заходах до державних свят. Або на відкритті стратегічних, унікальних, визначних об'єктів. І скрізь у світі телебачення це показує, не відвертає сором'язливо камери. То хотілося би спитати, яким мусить бути ідеал — коли про президента і прем'єр-міністра телебачення взагалі не згадує, ніби їх і не існує?

Так, коли Леонід Кучма урочисто відкривав мало не трамвайні зупинки, це було вже точно занадто, це був уже точно піар. І коли в репортажах промови найперших осіб підмінюють собою, затьмарюють саму подію — це теж уже точно піар. Отут, мабуть, і криється відповідь, як відрізнити ботів від bona fide диспутантів. Як відрізнити піар від добросовісного інформування. Відповідь ця: за змістом. Вдумливо. Ніяких формально-механічних ознак для цього не існує, ніякий комп'ютер із цим уже точно не впорався б.

І замість післямови: для будь-якої влади, що прагне зватися демократичною, уникання детального, щирого й постійного роз'яснення своїх дій і своїх намірів можна назвати не інакше, як віктимною поведінкою. Вона таким чином сама сприяє всьому змальованому вище.

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
Росія скуповує хорватські борги напередодні вирішального матчу

Чому російський банк здійснив реструктуризацію боргу хорватського агрохолдингу напередодні матчу збірних

Як повідомляє інформаційне агентство Reuters, найбільший виробник і продавець харчових продуктів у Хорватії холдинг Agrokor зміг реструктуризувати свої борги. Компанія є основним виробником у Хорватії, у ній працює більш як 60 тис. осіб. Раніше для порятунку найбільшої приватної кампанії на Балканах її було переведено під державне керування. Загальна сума заборгованості Agrokor становила близько $5,32 млрд. Власниками цих боргових зобов’язань були представники постачальників холдингу, інвестиційні фонди та іноземні банки, серед яких також російські «Сбербанк» і «ВТБ».

На зборах 80% власників боргу ухвалили рішення про передачу компанії кредиторам. При цьому було проведено операції обміну боргів на майно й, що головне, частину фінансових зобов’язань списано. Тепер найбільшим акціонером холдингу з часткою 39,2% стає російський «Сбербанк». «ВТБ» отримав ще 7,5%. У той час як місцевим хорватським банкам дісталося тільки 15,3%.

Сама по собі ця фінансова операція не є чимось надзвичайним у світі бізнесу. Доволі часто збанкрутілі компанії викуповуються заможнішими та успішнішими гравцями для порятунку або подальшої реструктуризації. Злиття та поглинання конкурентів — звичайна практика міжнародного бізнесу. Втім, саме ця угода має певне політичне забарвлення: повідомлення про реструктуризацію з’явилося напередодні футбольного матчу чвертьфіналу Чемпіонату світу 2018 року, який відбудеться якраз між збірними РФ і Хорватії. Російська збірна до цього по пенальті обіграла команду Іспанії, що також бачиться сенсацією.

Звичайно, угоди рівня Agrokor готуються не один день, перемовини нерідко тривають місяцями чи навіть роками. А несподівані перемоги можна пояснити підтримкою фанів та «рідними стінами», статусом господарів чемпіонату.

Втім, рівень довіри до РФ як спортивної держави після Олімпійських ігор 2014 року надзвичайно низький. Тоді заради красивої символічної перемоги російські спортсмени погодилися на вживання заборонених медичних препаратів, зокрема мельдонію, а спецслужби провели махінації з допінг-пробами.

Крім того, не варто забувати, що російська влада вдається до такої «доброчинності» не просто так. Наприклад, за надання певних преференцій для компанії «Русал» було частково списано борги Гвінеї. Не раз прощали борг Білорусі, а у відповідь керівництво сусідньої держави демонструвало дива лояльності. Росія списала майже $10 млрд Сирії, а в обмін отримала оборонні контракти, права на розробку корисних копалин та військові бази. Після списання зобов’язань Киргизії країна різко захотіла приєднатися до Митного союзу. Так само анулювали борг Узбекистану. Прощали його Північній Кореї та Кубі — давнім союзникам РФ. А потім за дивним збігом обставин саме ці «друзі» Кремля, мов по команді, одностайно голосують, наприклад, проти резолюції ООН щодо прав людини в Криму. У 2017 році «проти» висловилися 26 країн, зокрема й Вірменія, Білорусь, Куба, Північна Корея, Еритрея, Киргизстан, Сирія, Узбекистан та Зімбабве.

Отже, чи вартий вихід Росії у півфінал ЧС-2018 $1,28 млрд? Чи це лише збіг обставин, упередження та русофобія?

Автор: Юрій Лапаєв

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
The Economist: Коаліція практичних

Емманюель Макрон керує новою спробою зміцнити оборону Європи

Коли торік у вересні президент Франції Емманюель Макрон виголосив свою першу велику промову щодо європейської політики в Сорбонні, вона так рясніла ідеями, що багато з них уже й призабулися. Проте 25 червня на зустрічі міністрів оборони в Люксембурзі одна з них — «Європейська інтервенційна ініціатива» (ЕІ2) — дістала путівку в життя від дев’яти країн Європейського Союзу. За задумом, вона дасть змогу підготувати коаліцію держав ЄС для спільних дій у кризових випадках і прив’язати Британію після Brexit до майбутньої військової співпраці на континенті.


Ідея Макрона зародилася від невдоволення кроками ЄС у напрямі оборонної співпраці, відомому під не вельми милозвучною назвою «Постійна структурна співпраця» (PESCO). Аж 25 країн підписалися торік у грудні під цією домовленістю, яка зобов’язує держави розвивати спільні оборонні потужності. Німеччина дуже зацікавлена в цьому механізмі, який підтримує зусилля в напрямі спільної європейської оборони в межах наявних структур ЄС. Проте його критики вважають PESCO малоамбітним пактом, який об’єднує надто багато країн (зокрема, і ті, які не дуже зацікавлені посилати війська за кордон), а отже, не може бути операційно корисним. Британія, єдина (крім Франції) міцна військова держава в Західній Європі, участі в домовленості не бере.

На противагу такому клубу, ЕІ2 уже ексклюзивніший. Це не сила й не нова інституція, і штаб-квартири вона не матиме. Як зауважив один з інсайдерів, вона не видається та не звучить як французька. Серед членів — Британія та Данія, жодна з яких не належить до PESCO, але в обох є досвід інтервенцій. До неї належить і Естонія, яка нині допомагає французькій антитерористичній групі «Бархан» у Сахелі. Не обійшлося й без Німеччини. Цей добровільний клуб може дати можливість швидше покращити спільну реакцію на непередбачувані випадки.


Його мета, як сказав торік Макрон, — вибудувати «спільну стратегічну культуру» в межах ширшої спроби «забезпечити автономні оперативні можливості Європи на додачу до НАТО». За словами чиновників, на практиці це переважно означає створити зв’язки між генштабами й спільно проводити навчання, щоб покращити готовність до спільних дій у кризових ситуаціях. Проект уже дістав благословення Єнса Столтенберґа, генерального секретаря НАТО.

Найбільше Макрона турбує те, як розділити тягар оперативних інтервенцій. Французи хочуть, щоби й інші європейці приєднувалися до їхніх дій, якщо на кону стоять загальні інтереси. Коли Франція в односторонньому порядку послала свій контингент для придушення вторгнення джихадистів у Малі 2013 року, вона й справді отримувала допомогу, але здебільшого логістичну. На думку французів, владні структури ЄС надто неповороткі, щоб бути корисними в разі несподіваних ситуацій.


Цим зацікавилися не всі. Канцлерка Німеччини Анґела Меркель заявляла, що ЕІ2 має стати частиною PESCO, але зрештою поставила свій підпис після запевнень, що Німеччина не буде зобов’язана брати участь у місіях. Схоже, що гору взяв спільний прагматизм. ЕІ2 не змінить докорінно оборонну співпрацю в Європі. Але ця ініціатива може виявитися практичним способом збільшити ефективність європейських сил швидкого реагування на тлі наростання занепокоєння через розбіжності думок у західному альянсі й непевності щодо оборонної співпраці після Brexit.

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі


Матеріал друкованого видання № 26 (555) від 5 липня

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
Что то мне так кажется , что мировое сообщество не хочет , что бы россия (страна-террорист) рухнула.
А мировое сообщество хотело развала Византийской империи? Или СССР? Естественный эволюционный процесс...
 
Росія скуповує хорватські борги напередодні вирішального матчу
Я, кстати, совершенно не удивлюсь, если РФ выиграет чемпионат. Как не удивлюсь тому, что потом обнаружат мельдоний, обнаружат подкуп судей, мутки с жеребьёвкой и т.д. и т.п, а потом отберут титул и медали.
 
Экстракт победобесия (Часть 1)

Автор: Anti-colorados

Сейчас весь мир имеет возможность наблюдать то, что происходит в РФ в связи с футбольным чемпионатом. Сеть ломится от видео обнаженных россиянок в окружении то мексиканских, то еще каких-то смуглых болельщиков. Уже есть видеосюжеты, где российские болельщицы близко знакомятся с иностранными болельщиками прямо под трибунами во время матча под соответствующие звуки трибун, а в каком-то кабаке компания иностранных болельщиков оставила после себя на столе обнаженную молодую россиянку. Но тем не менее, они всем этим страшно гордятся. И это при том, что они же долго смеялись над тем, что украинки приезжали в Москву работать проститутками. Не вдаваясь в подробности, просто заметим, что в большинстве развитых и цивилизованных стран проституция легализована и там никто в этом не видит ничего смешного или постыдного. В странах, где уровень жизни и социальные стандарты на порядок выше российских, местные жительницы спокойно занимаются этой деятельностью. По своим причинам они решили таким образом легально зарабатывать деньги. Московия сейчас демонстрирует даже не проституцию, а что-то совершенно другое, ибо денег россиянкам никто не платит, но исполняют они всю программу стандартного борделя. Об этом свидетельствуют не только видео, но и комментарии тех иностранцев, которые побывали на чемпионате. Немцы, например, писали о невероятном количестве проституток в РФ, которые совсем не берут денег за свои услуги, а они-то знают в этом толк.

Все эти удивленные отзывы возникают лишь потому, что гости увидели только кусочек большой картины и не поняли самой сути явления. Они увидели один из эпизодов каскадного победобесия. Московия являет собой страну, в которой может отсутствовать еда, удобства, права, медицина и прочее, но у них должна быть причина чем-то гордиться. Если такая причина найдена и внедрена в общественное сознание, то баланс будет восстановлен. Старшее поколение помнит слова из песни Юрия Визбора (сыгравшего Бормана в фильме «Семнадцать мгновений весны») на этот счет:

«Зато мы делаем ракеты

И перекрыли Енисей,

А также в области балета,

Мы впереди планеты всей»

Причем, предмет гордости всегда оторван от масс гордящихся, которые к нему не имеют никакого отношения. Это действует практически в любом эпизоде победобесия. Даже в приведенных выше словах имеется второе дно, ибо ракеты, которые полетели в космос были поставлены на поток только после того, как из Германии были вывезены прототипы Фау, чертежи и оборудование, на котором они производились. В совке немецкие инженеры, конструкторы и ученые, допилили ФАУ до нужных кондиций и теперь все это летает до сих пор, с небольшими доработками. То же самое было и с ядерным оружием. А балет, в современном его представлении, был создан в Италии и Франции, откуда и пришел в империю со всеми своими правилами и техниками в неизменном виде.

Если взять каждый крупный элемент российского победобесия и внимательно к нему присмотреться, то окажется, что это либо плагиат, либо ложь, поскольку население этой дремучей и патриархальной страны было не способно на собственные новации. Понятно, что в огромной метрополии и покоренных колониях, в разных пропорциях, присутствовала творческая прослойка, но этот монстр всегда старался задушить этих людей, или в лучшем случае – выдавить во вне, как нечто чуждое. То есть, сама многовековая туша вела внутри себя отрицательную селекцию, стремясь привести население к общему быдлоподобному состоянию, которое так упрощало методы организации и управления государством. Собственно говоря, баланс возник на встречных курсах власти и быдла. Власть, за редким исключением, была бездарной и дремучей, а быдло – тупым и ленивым.

Симбиоз возник на принципе простоты идеи и простоты управления. Охлос не желал погружаться в тонкие материи любых теорий, а хотел простых, черно-белых определений. Выбор ему не нужен, а нуже приказ. Даже знаменитые мыслители Московии, которые погружались в пучину исследований среды, в которой они живут, рано или поздно высказывали сожаление о том, что вообще полезли в эти дебри. Кто-то писал об этом прямо, а кто-то – двигал теории предопределенности, а значит – бесполезности и иллюзорности выбора, а значит, и свободы. Круг замыкался в очередной раз и все возвращалось к тому, что публике нужно представить очередной фетиш, которым та могла бы гордиться. В таком состоянии с нею можно делать что угодно, гордость и победобесие – нивелируют любой ужас.

(окончание следует)

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі


Экстракт победобесия (Часть 2)

Автор: Anti-colorados

Возьмем всего несколько элементов их победобесия и слегка по ним поскребем, чтобы убедиться в истинности изложенного выше. Итак, сейчас эта публика рассказывает о том, что они-де, борются за «русь-православную». Из этого следует, что русь это – они, «русские-славяне», которые тысячу лет исповедуют православие, пришедшее из Константинополя. Однако с этим куском победобесия все выглядит совсем неприлично. Руссией-россией или русью, Московия стала называться всего триста лет назад. До этого она была Московией и только так ее называли все иностранцы, да и внутри нее – тоже. Царь Петр оставил после себя массу документов, в которых подписывался царем московии. Мало того, он лично и задокументировал переход от одного названия к старому, с которым Московия не имела уже ничего общего.

Это же подтвердили швейцарские и сами российские генетики. Оставим в стороне швейцарцев, а просто обратим внимание на выкладки самих россиян. Более 70% их популяции – фино-угры или финны, остальные 30% — винегрет из других кровей, но славянских там нет совсем. Так же российские ислледователи обнаружили очень большой процент финно-угрской крови в восточных областях Украины. Оно и понятно, ибо исследования проводились в конце 90-х годов прошлого столетия, когда на эти территории были несколькими волнами закачаны переселенцы из метрополии. С тем же успехом можно сейчас обнаружить преобладание финской крови у жителей Крыма. Но это отнюдь не означает, что мы наблюдаем естественную картину. В любом случае, сами того не желая, исследователи показали различную генетику для россиян и украинцев, хотя по поводу последних они сделали несколько необычные выводы, которые отличаются от других исследований, но родства даже они не зметили. Так что когда из Москвы вещают что-то о панславизме, то уж к населению РФ это не имеет никакого отношения вообще.

С православием получилась еще более интересная история. Оно действительно пришло из Константинополя в Киев, а оттуда – в Новгород. Московия к этому мероприятию не имела никакого отношения, кроме как монахи из Киева и Чернигова, начали основывать на Востоке православные обители. То есть, Киев получил православие из первых рук и никому его не передавал. Но пришла орда и Киев был сожжен и разрушен. Последний оплот защитников города укрылся в Десятинной церкви, которая была сожжена вместе с последними защитниками. После этого православие в Киеве пришло в упадок, но никто и не думал переносить центр православия в Москву. Беглые попы вошли в сношения с Ордой и получили карт-бланш на эксплуатацию местного населения, в обмен на призывы к покорности любой власти, ибо власть – от бога.

По мере ослабления хватки Орды, Киев стал потихоньку восстанавливаться и вместе с ним – также не спеша, стали восстанавливаться и православные святыни. А потом произошло то, что поставило под большой знак вопроса программу максимум молодого царя Московии Петра. Он уже решил для себя, что надо отмываться от вассального подчинения крымскому хану, не писать ему челобитных и не платить дань, а в обоснование такой позиции, было решено провозгласить царский престол в Москве, плоть от плоти – наследием имперского Константинополя. Но для этого нужны были прямые и простые пояснения такой позиции. Именно для этого ему понадобился Киев, чтобы поглотив, получить пусть и хлипкую, но связь с Константинополем. Мол, православие и дочка императора – пришли в Киев, но он теперь мой, а потому – связь – тоже моя, а чтобы снять ассоциации с Москвой и Московией, он стал строить новую имперскую столицу вдали от Москвы.

Но весь этот расклад мог нарушить Иван Мазепа, который стал активно и быстро восстанавливать православные храмы Киева, Чернигова и в других местах. Сейчас предлагаю читателям поставить наш привычный эксперимент и не читать данный текст ниже вопроса, а попробовать ответить на него самостоятельно. Причем, в этот раз – можно пользоваться любой информацией из сети. Итак, вопрос: «За что московская церковь предала анафеме Петра Мазепу?»

Ответ на этот вопрос мы частично изложили чуть выше, просто надо посмотреть на это несколько с другой стороны. В самом деле, за то, что Мазепа поднял из руин десятки православных храмов, церковь должна была причислить его к лику святых, но предала анафеме. Считается, что это произошло потому, что Мазепа выступил на стороне шведского короля Карла 12 в войне с Московией. Но такая практика, в то время, была повсеместной. Коалиции создавались и разрушались до Петра и после него. Ничего такого, что могло вызвать гнев Петра, Мазепа не сделал и уж тем более, ничего предосудительного не было сделано против церкви, даже наоборот. Но именно то, что делал Мазепа для церкви и стало причиной анафемы. Ведь он восстановил храмы, стены которых и приняли константинопольское православие, а значит, верховное духовенство должно было просто вернуться в Киев, где оно всегда и было. А это, в свою очередь, ставит крест на Москве и Московии, как центре вновь создаваемого государства и Петр решил избавиться от Москвы, как символа и заложил новую столицу ровно на таком расстоянии, на каком от Москвы находится Киев. То есть, действия Ивана Мазепы четко указывали на место, где есть сердце Руси и где находится эта самая Русь, а весь гадюшник из бояр и прочей дряни, включая самого Петра – автоматически оказываются на задворках Великого государства Русского. То есть, своими действиями Мазепа торпедировал все то, что Петр формализовал в 1721 году своим указом об учреждении России и Империи.

Между прочим, из этого следует довольно забавная ситуация. Как все мы знаем, сейчас идет эпопея за получение УПЦ КП автокефалии и страсти разгораются уже не шуточные и все по той же причине, как и триста лет назад. Не будучи верующим, автор довольно скептически относится ко всем этим церковным баталиям, но если это поможет в борьбе с врагом, то и такие средства хороши. Тем более, что именно этот вопрос бьет под ватерлинию всю эту калошу с надписью «россия (страна-террорист)». Так вот, в пылу полемики, вселенский патриарх Константинопольский заметил, что высший православный престол не делегировал кому либо еще те церковные полномочия, которые были даны Киеву 1000 лет назад. Тем самым, речь уже идет об узурпации Москвой православных полномочий.

На самом деле, в борьбе за Томос, вопрос поставлен не очень корректно. Нам не нужно получать автокефалию, нам просто нужно подтверждение тех полномочий, которые получи киевский князь Владимир для Киева. Из этого следует, что никакого отделения от московского патриархата не может быть в принципе, как и самого московского патриархата – тоже. Должна произойти реституция и возвращения центра православия в Киев, а точнее – в Систему киевского патриархата, а все остальные православные церкви, в том числе и в РФ и за рубежом, должны принять подчиненное положение.

Вселенский патриарх намекнул на это положение вещей и именно так и нужно поступать. Хотя, возможно мероприятия разбиты на два этапа, сначала – формализация раздельного существования с безусловным переходом всех церквей в киевский патриархат, а потом – постановка вопроса о реституции.

В любом случае, жители Московии уже уличены в краже названия страны, в жульничестве с вопросом славянства, а церковные вопросы там закручены со всеми признаками уголовного мошенничества. И вот этим они гордятся, с этими флагами они ползают раком по грязи и вытворяют все преступления, о которых предостерегал всевышний в десяти заповедях на Изумрудных Скрижалях.

Но мы имеем еще пару штрихов уже из других эпох.

(окончание следует)

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі


Экстракт победобесия (Часть 3)

Автор: Anti-colorados

Сейчас модна теория исключительной пользы переливания молодой крови для омоложения. Теория перешла в практику и стала модой. Уже насколько эти процедуры полезны для человека – медикам виднее, по крайней мере, мыши стали жить дольше и даже в преклонном (для мышей) возрасти, были способны осваивать иностранные языки. Говорят, что нечто подобное практиковали в Древнем Риме, например император Нерон принимал ванны из крови молодых быков. Правда, тогда речь не шла о борьбе с деменцией, скорее это была гонка за потенцией. Тем не менее, эти странные упражнения находят свои аналогии на более высоком уровне и там это уж точно работает.

Поскольку сейчас россияне, прошедшие стадию решительного осуждения тоталитарного совка, потом – осуждения отвратительной демократии и в конце концов логично дошедшие до стадии отрицания здравого смысла как такового, поголовно стали имперцами. Это они сами себя так называют, ибо назвать лично себя империалистом, не позволяет генетика. В любом случае, царь Петя на лошади, стал неким символом обретения имперского могущества. Это стало еще одним из элементов «величия», как проявления победобесия. Но надо вспомнить то, как же это произошло. Ко двору молодого царя прибивались делегации путешественников из Европы, которые впадали в каталепсию от дичайшей отсталости этого медвежьего угла и в конце концов, Петр таки решил посмотреть на те места, откуда приезжали путешественники. Оказалось, что те были правы, но не зная всей глубины выгребной ямы, просто не представляли, насколько все обстоит хуже. И тогда Петр окончательно решил избавиться от того клоповника, которым безусловно была Московия. И действительно совершил рывок, подняв страну с самого дна выгребной ямы, всего за пару десятков лет.

Теперь в Московии гордятся теми временами, а потому – покупают себе родословные и титулы. Теперь там графьев, князьев и прочих баронов, как тараканов в доме алкашей.

Но вот что интересно, все те преобразования, которые произошли при Петре, были сделаны руками, а главное, умом немцев, англичан и голландцев. Поэтому, когда речь заходит о гордости за те времена, то надо понимать, что ленивое, тупое и упертое бычье, за уши тянули иностранцы, а быдло брыкалось изо всех сил. Но надо отдать должное европейцев, они таки сдвинули эту вонючую тушу с места и она поплелась вслед цивилизации. Весь 18 век движение вновь образованной империи осуществлялось не благодаря а вопреки воле и действиям местного населения. Ученые, чиновники, советники и в конце концов – императоры – все были иностранцами. Как это не удивительно, именно они придумали приличную родословную для новой империи, сложили мифы, ставшие историей, полностью создали костяк научного сообщества, а зачатие и первичное развитие промышленности, осуществлялось европейскими инженерами, по европейским технологиям и на европейском же оборудовании.

Не удивительно, что и армию – тоже создавали иностранцы, в основном – пруссаки и когда встал вопрос об отработке долгов за голландский кредит, взятый на турецкие войны, в последней четверти 18 века, то единственным востребованным в Европе экспортным товаром, стало пушечное мясо, которым империя и торговала почти все время своего существования. В итоге, серия войн с Наполеоном показала, что российская армия, в лице ее офицерского и генеральского состава, общается на немецком или английском языке, а языком межнационального общения там был французский. Это потому, что офицеры были сплошь иностранцы. В том самом 1812 году создалась парадоксальная ситуация, когда армия Наполеона разговаривала на французском языке в меньшей степени, чем русская. Да и при дворе российского императора – тоже общались на французском.

Это была мощная столетняя инъекция здоровой крови, без которой не было бы никакой империи и всего того, чем принято сейчас гордиться в Московии. Но примерно то же самое происходило в конце 19 и начале 20 века. Практически вся промышленность на Востоке Украины, была создана французскими и британскими бизнесменами и инженерами. Угольные шахты, металлургические и механические заводы имели иностранные названия и без этого – не было бы никакого «индустриального « Донбасса, а была бы сухая степь, наполненная сусликами и ковылью. То же самое касается и месторождений бакинской нефти.

Вспомним вторую половину 20-х годов 20 века, когда Сталин понял, что страна сползает в ту выгребную яму, к которой она всегда тяготеет и что надо новая инъекция чужой крови, ибо своя хороша только для тотального разрушения. Созидание в этой крови не держится в принципе и если уже надо что-то создавать, то под пулеметом, но обязательном иностранном руководстве.

(окончание следует)

Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
 
Назад
Зверху Знизу