Статус:
Offline
Реєстрація: 16.12.2009
Повідом.: 46095
Реєстрація: 16.12.2009
Повідом.: 46095
Ціна людського життя не є риторичним питанням, а суто практичним. Життя безціне лише для того, чиє воно. Для всіх інших воно має конкретну ціну.
Якщо дивитися у контексті держави, то людина є ресурсом. Таким самим як, наприклад, вугілля, або деревина. Ресурси бувають двох типів: самовідновлювані, або навпаки...
То до чого я це все...я постійно бачу по телевізору, в соцмережах, та інших ресурсах заклики про допомогу на лікування громадян України. Не важливо, чи то молода 23 річна студентка, чи то трьох річний хлопчик, чи то захисник України. Хвороби та травми звісно серьозні, з якими людина вже не може впоратися своїми силами, але здебільшого виліковні, або дають шанс на повноцінне життя. Повноцінне життя кого? Платника податків. Здавалося, головний ресурс держави, без якого жодна держава в світі не може існувати...
То до чого я це все...в умовах, коли відновлювальний ресурс не відновлюється, його цінність для держави все одно не росте. Реально цінник Вашого життя для держави десь в районі однієї мінімальної зарплатні, бо якщо ти не заплатиш, держава вважає, що тобі тоді не варто навіть народжуватися, або вирізати апендецит.
Все що цікаво державі, це використати Вас як туалетний папір. І якщо Вас неможна використати, Ви державі не цікаві. Для неї просто немає сенсу на це витрачати час та кошти. Це цинічно, але це реалії в яких ми живемо.
То до чого я це...Держава і Ви - не є синонімами. Неможна казати, що: "Держава це Я". Відностеся до держави так само як держава відноситься до Вас. Здорові відносини між державою та громадянином можуть бути лише на взаємо вигідній базі. Все інше є лише вкрай цинічне маніпулювання для того щоб взяти подешевше.
Якщо дивитися у контексті держави, то людина є ресурсом. Таким самим як, наприклад, вугілля, або деревина. Ресурси бувають двох типів: самовідновлювані, або навпаки...
То до чого я це все...я постійно бачу по телевізору, в соцмережах, та інших ресурсах заклики про допомогу на лікування громадян України. Не важливо, чи то молода 23 річна студентка, чи то трьох річний хлопчик, чи то захисник України. Хвороби та травми звісно серьозні, з якими людина вже не може впоратися своїми силами, але здебільшого виліковні, або дають шанс на повноцінне життя. Повноцінне життя кого? Платника податків. Здавалося, головний ресурс держави, без якого жодна держава в світі не може існувати...
То до чого я це все...в умовах, коли відновлювальний ресурс не відновлюється, його цінність для держави все одно не росте. Реально цінник Вашого життя для держави десь в районі однієї мінімальної зарплатні, бо якщо ти не заплатиш, держава вважає, що тобі тоді не варто навіть народжуватися, або вирізати апендецит.
Все що цікаво державі, це використати Вас як туалетний папір. І якщо Вас неможна використати, Ви державі не цікаві. Для неї просто немає сенсу на це витрачати час та кошти. Це цинічно, але це реалії в яких ми живемо.То до чого я це...Держава і Ви - не є синонімами. Неможна казати, що: "Держава це Я". Відностеся до держави так само як держава відноситься до Вас. Здорові відносини між державою та громадянином можуть бути лише на взаємо вигідній базі. Все інше є лише вкрай цинічне маніпулювання для того щоб взяти подешевше.
