"27" серпня 2015 р.
Справа №642/3778/15-ц
Провадження №2/642/1084/15
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
27 серпня 2015 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючий - суддя Сватіков А.В.,
при секретарі- Конєвій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, які обліковуються на банківському рахунку та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, що обліковуються на банківському рахунку та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що має поточний рахунок, який обслуговується карткою НОМЕР_2 в ПАТ КБ ПриватБанк. На картковому рахунку знаходяться його власні кошти в сумі 9799,00 грн., рахунок використовує для споживчих потреб. 29 квітня 2015 року, маючи намір зняти з карткового рахунку залишок своїх коштів у розмірі 9799,00 грн. з метою використання їх для особистих потреб, позивач звернувся до банкомату, однак зняти кошти не вдалося, оскільки на екрані банкомату було вказано, що «перевищений ліміт операції на добу», однак ОСОБА_1 жодних операцій по картці не здійснював, жодних лімітів, таким чином, не перевищував, тобто банк безпідставно відмовив у видачі власних коштів.
Перебуваючи у схвильованому стані, переносячи моральні переживання, він зв'язався через кол-центр з операторами банку, пояснив ситуацію, почувши у відповідь, що у банка виникла якась підозра щодо використання його рахунку-карти третіми особами. Через це кошти на карті-рахунку безстроково заблоковані і розблоковані бути не можуть. На законну вимогу як клієнта банку пояснити причину блокування і проведення незрозумілого позивачу «службового розслідування», яке нібито без його згоди самоуправно може проводити банк, йому в неввічливій формі було відмовлено. В усній формі ОСОБА_1 звертався до відділень відповідача з вимогою пояснити ситуацію та розблокувати карткові рахунки, але така вимога була проігнорована.
05.05.2015 року в письмовій формі позивач звернувся до Головного управління ПАТ КБ «Приватбанк» зі скаргою та заявою-вимогою про усунення перешкод у користуванні грошовими коштами на картковому рахунку. Однак, не отримавши відповіді, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
11.06.2015 року ОСОБА_2 через канцелярію суду надав уточнену позовну заяву де зазначив, що сума на картковому рахунку складає 9941,00 грн. та просить не лише розблокувати картковий рахунок НОМЕР_3, але й надати можливість зняти грошові кошти в сумі 9941,00 грн. з даного поточного рахунку. Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в суммі 6000 гр., посилаючись на моральні страждання, які були йому спричинені неправомірними діями ПАТ КБ ПриватБанк .
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк», в свою чергу, надав заперечення на позовну заяву, зазначивши, що карта клієнта банку заблокована відповідно до п. 2.1.4.14 «Умов та правил надання банківських послуг» Банку, згідно яких Клієнт надає свою згоду на те, що Банк може блокувати можливість користування Карткою при здійсненні ризикових операцій, а також на підставі внутрішніх процедур Банка та операційних правил міжнародних платіжних систем. Підставою для прийняття такого рішення стала підозра у вчиненні ОСОБА_1 шахрайських дій, адже на адресу банку надходили заяви низки осіб про перерахування коштів на картку позивача за послугу написання курсової роботи або ж реферату, однак перерахувавши кошти - написану роботу вони не отримували, в зв'язку з чим банк вирішив заблокувати картку задля перевірки даної інформації. Листом від 03.07.2015 року №Е.16.0.0.0/4-8583 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з повідомленням про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, за даним фактом розпочато кримінальне провадження згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015220510002033 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України.
Позивач до судового засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві, просив їх задовольнити. Додавши що на час розгляду справи, його рахунок не було розблоковано, а доводи представника відповідача, що його рахунок розблоковано, він вважає неправдивими.
Представник відповідача до судового засідання з'явився, надав письмові пояснення, де зазначив, що станом на 27.08.2015 року жодних обмежень на картках позивача: НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_3 - не має, тому у задоволенні позову просить відмовити через відсутність спору.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 28.11.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в письмовій формі укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання позивачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил про надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 61). І позивач має поточний рахунок, який обслуговується карткою НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк", на якому знаходяться його грошові кошти в суммі 9941,00 грн.
29 квітня 2015 року позивач дізнався, що відповідач в односторонньому порядку припинив видачу коштів з рахунку позивача без належного повідомлення останнього.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в досудовому порядку звертався до Головного управління ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою-вимогою про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні грошовими коштами на поточному рахунку та скаргою, однак відповіді не отримав. (а.с. 12-13, 14-16, 19-20).
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Нормою ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Згідно п.7.7, 7.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Положеннями п.п.1.3.2.13 Умов та правил надання банківських послуг відповідача, останній має право відмовитися від здійснення розрахункових операцій по рахунку клієнта в разі виникнення мотивованих підозр відносно використання банку для проведення незаконних операцій.
Згідно п. п.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг банк має право призупини проведення фінансових операцій або фінансові операції по рахунку у випадку, якщо така операція (операції) містить ознаки операцій, що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до законодавства про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинних шляхом, або фінансування тероризму, і зобов'язаний призупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодонабувачем є особа, яка включена до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або відносно якої застосовані міжнародні санкції.
Відповідно до п. 91. розділу VIII Постанови Правління НБУ від 26.06.2015 року №417 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" (далі - Постанова)Банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, банк більше двох місяців не звертався до правоохоронних органів, але поточний рахунок позивача, який обслуговується карткою НОМЕР_2 весь цей час було заблоковоно.
Згідно п. 104. вищезазначеної Постанови Банк відповідно до частини першої статті 17 Закону:
1)має право зупинити здійснення фінансової(их) операції(ій), яка/які містить(ять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України;
2)зобов'язаний зупинити здійснення фінансової(их) операції(ій), якщо її/їх учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій).
Зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).
Пунктом 107, передбачено, що відповідальний працівник банку видає внутрішнє розпорядження в разі прийняття рішення про:
1)зупинення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 17 Закону, - у день зупинення фінансової операції;
2)подальше зупинення фінансової операції на виконання рішення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини другої статті 17 Закону, тобто спеціальним суб'єктом (відповідним правоохоронним органом).
Відповідно до п. 114, Постанови уразі прийняття спеціально уповноваженим органом рішення про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками клієнтів (осіб) на строк до п'яти робочих днів та отримання банком відповідного файла-рішення/рішення на паперовому носії банк повинен негайно в день надходження рішення про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками клієнтів (осіб) зупинити такі видаткові фінансові операції. Якщо файл-рішення/рішення на паперовому носії надійшов(ло) до банку після закінчення робочого дня, то днем надходження файла - рішення/рішення до банку є наступний робочий день банку.
Пунктом 119 передбачено, шо Банк поновлює проведення фінансових операцій:
1) на третій робочий день із дня зупинення фінансової операції в разі неотримання протягом строку, передбаченого частиною першою статті 17 Закону, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової(их) операції(ій).
Таким чином, блокування коштів позивача за всіх вищезазначених умов можливе максимум на 2 дні, а при блокуванні правоохоронними органами - максимум на місяць. З моменту блокування коштів ОСОБА_1 на поточному рахунку позивача, який обслуговується карткою НОМЕР_2, банком пройшло вже більше трьох місяців.
Як вбачається з Постанови слідчого Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Харитоненко О.М. про закриття кримінального провадження від 26.08.2015 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015220510002033 від 29.07.2015 року за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України - закрито через відсутність в діях ОСОБА_1 складу криінального правопорушення.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Суд не бере до уваги письмові пояснення представника відповідача надані в судовому засіданні щодо розблокування карток позивача, адже на їх підтвердження не надані докази, тим паче, що ОСОБА_1 надав суду виписки з банку по картці НОМЕР_6 на 27.08.2015 року на 15:48 год. із зазначенням, що по даній картці не має дозволу на операцію, операція відмінена, отже, станом на момент розгляду справи по суті - картки відповідачем не розблоковані.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні підтверджено факт заблокування відповідачем картки позивача без повідомлення останнього та його згоди на це, при цьому стороною відповідача в обгрунтування правомірності такого заблокування та своєї правової позиції щодо підстав такого блокування не доведено, адже факт шахрайства не знайшов свого підтвердження згідно постанови про закриття крмінального провадження, через відсутність складу злочину, тому суд вважає дії відповідача щодо обмеження права розпорядження коштами позивача на його рахунках, а також права користування такими рахунками шляхом їх блокування безпідставними, а позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні рахунками обґрунтованими, що зумовлює задоволення позову в цій частині.
Що стосується вимог щодо стягнення моральної шкоди, слід зазначити, що відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.1995 р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи і бездіяльністю інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода 1 полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи/або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення на його користь з відповідача 6000 гр. на відшкодування моральної шкоди, оскільки право на них не передбачено спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини, що підтверджується наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної, (немайнової) шкоди, (зі змінами та доповненнями), суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Враховуючи що право на відшкодування моральної шкоди не передбачено спеціальним законодавством, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, суд вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 109, 169, 209, 212 - 215, 218, 221 ЦПК України, ст. ст. 11, 13, 16, 22-23, 391, 525, 610, 1074, 1166-1167 ЦК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, які обліковуються на банківському рахунку та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» усунути всі перешкоди щодо користування та розпорядження ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_7, виданий Червонозаводським РВ ГУМВС України в Харківській області 03.05.2007 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) власними грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку та обслуговуються гривневою карткою НОМЕР_3, який відкрито у Харківському головному регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Малом'ясницька, 2-а, в межах залишку на рахунку в сумі 9941 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. 00 коп., шляхом негайного розблокування зазначеного карткового рахунку, та надати ОСОБА_1 можливість зняти грошові кошти в сумі 9941 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. 00 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя А.В. Сватіков
