Беглік-Таш - древнє святилище фракійців, яке пов'язано з культом родючості, найдавнішим культом Богині Матері і Бога Сонця.
"Священні гори фракійців" Беглік-Таш - таємниче місце.
Цей район, розташований в дельті річки Ропотамо, був оголошений особливо охоронюваним природним заповідником в кінці 1940 року. Всі роботи і дослідження, в тому числі археологічні, були заборонені. Світ однією ногою вже стояв у вирі Другої Світової війни, а тут влаштовувався заповідник.
Потім, вже в соціалістичні часи, саме тут Тодор Живков побудував свою секретну дачу "Перла", про яку навіть в керівництві дружніх соцкраїн нічого не знали. Весь район обгородили колючим дротом і поставили охорону. Зоною, що охороняється ці місця залишалися і після зняття Живкова і настання демократичних змін.
Тільки зовсім недавно, на початку нового тисячоліття, режим секретності був знятий і дозволені археологічні дослідження. І майже відразу, в 2003 році було відкрито фракийське мегалітне святилище Беглік-Таш - найстаріше в Південно-східної Фракії і на Чорноморському узбережжі.
Воно знаходиться на найвищій точці однойменного мису і датується кінцем бронзової епохи (13 століття до н.е.) При цьому, вважається, що функціонувало воно більше сімнадцяти століть, аж до кінця 4-го століття вже нашої ери, і настільки довга його життя має на увазі особливі умови, як цього місця, так і проведених тут ритуалів.
На думку археологів, Беглік-Таш пов'язаний з культом родючості, найдавнішим культом Богині Матері і Бога Сонця і фазами їх шлюбного співжиття. Досить імовірно, що місцевість також служила місцем посвяти в орфічне вчення. Існують навіть місцеві легенди, що оповідають про те, що Ясон і аргонавти побували в цьому святилищі, щоб поговорити з віщунами і піднести жертви богам перед тим, як відправитися в свою подорож за Золотим руном. Їх приклад наслідував і Одіссей перед своєю міфічною подорожжю.
Святилище являє собою коло з величезних каменів-валунів, розташованих на скелястій поверхні в середині великої галявини. Кам'яні брили майстерно оброблені невідомим сучасній науці технологічним способом, (але чи рукою людини?) Підняті на висоту пагорба і разом з кам'яними плитами і блоками утворюють неймовірні форми. У плоских скелях висічені кам'яні кола, зроблені поглиблення і вирізані наскрізні отвори. З якою метою, якими інструментами - всі ці питання поки без відповідей.
В даний час в святилище розрізняють шість об'єктів: храм з висіченим у скелі жертовником, ритуальним ложем і троном для верховного жреця, календар, сонячний годинник, лабіринт, скельний проліз для визначення духовної зрілості і приміщення для обслуги храму, від якого, на жаль, залишилося небагато.
Центральна частина святилища - храм, досліджена найкраще. Вхід в храм знаходиться з південно-західного боку. Скельна стежка веде до кам'яного "шлюбного ложа", де головні жрець і жриця в день літнього сонцестояння проводили ритуальне злягання, що символізує з'єднання Богині-Матері і Бога Сонця. По обидва боки кам'яного ложа знаходяться два великих жертовних каменю. У каменях видовбані глибокі ванни, з'єднані жолобами для змішування під час ритуалу вина, молока, оливкової олії і дощової води. У скелях виявлені також чотири видовбаних отвори - відповідні розташуванню зірок у сузір'ї Плеяд.
На проти "шлюбного ложа" знаходиться кам'яний трон, який представляє шматок скелі з висіченим в ній сидінням, на якому, мабуть, сидів верховний жрець, керівник ритуалу.
