Микола Міхновський передбачав, що "Оборона України" в майбутньому очолить всеукраїнське повстання. Готуючись до нього, бойовики планували провести низку демонстративних терактів проти так званих "символів панування" російського самодержавства в Україні. Ними стали російські пам’ятники. Від терактів проти українофобів та різного рангу державних посадовців, як практикувала Бойова Організація есерів, відмовилися.
Головна причина вибору доволі "мирного тероризму" пояснюється тим, що в організації боялись накликати на українців акції помсти з боку уряду. Прикладом такої агресивної політики слугувала тоді поширена практика єврейських погромів, які досить часто були спровоковані цілеспрямованою політикою царської адміністрації на місцях. Але, загалом, в середовищі української національно свідомої інтелігенції було чимало прихильників індивідуального та систематичного терору.
Отже, об’єктами для терактів стали пам’ятники видатним росіянам на Україні. Вперше "Оборона України" заявила про себе вночі 1 листопада 1904 р. Бойовики підірвали пам’ятник Олександру Пушкіну в Харкові, встановлений незадовго до того. Це був рік святкування 250-річчя "возз’єднання" України з Росією, і пам’ятник спорудили на честь урочистостей з цього приводу.
Відповідно до всіх традицій революціонерів, свій вчинок "Оборона України" пояснила у спеціальній прокламації. В ній російському уряду заявлялось, що до такого акту сили "Оборону України" змусило важке становище українського народу. Автори прокламації вказували, що на силоміць загарбаній території "…Слобідської України,… традиції якої сягають аж до славних часів гетьмана Богдана, не має бути нікому і ніякого монумента з чужинців…".
Пушкін був звинувачений у "тенденційному перебріхуванні історичних подій всього світу" і "підло-брехливому змалюванні…гетьмана Мазепи" в поемі "Полтава". У прокламації були висловлені вимоги "…вільного слова, вільного друку, нижчої, середньої та вищої школи з українською викладовою мовою, подібно до шкіл та університетів у Галичині". "Не несіть… до нас своєї культури огнем і мечем, бо вже прокидається Україна до бою! Ви скуштуєте на своїй шкурі нагая і шаблі нових гонтів і залізняків!".
Відсутні будь які свідчення безпосередньої причетності Миколи Міхновського до підготовки та організації вибуху у Харкові. Та от автором прокламації міг бути тільки він. Як вважають дослідники, стиль написання прокламації був характерний для Міхновського, а в середовищі української інтелігенції існувало стійке переконання, що вибух – справа рук Міхновського.
