Закон не устанавливает по достижению какого возраста ребенком, суд обязан выслушать его мнение при разрешении споров о нем, в том числе и при разрешении спора о его месте проживания. Закон говорит о том, что суд обязан выслушать мнение ребенка, если ребенок может выразить свою мысль. Таким образом, закон связывает необходимость выслушать мнение ребенка при разрешении спора о нем не столько с возрастом ребенка, сколько с его способностями обосновать свое мнение, к примеру о том, почему он хочет проживать с матерью, а не с отцом. При этом, суд не обязан соглашаться с мнением ребенка.
Если все же связывать обязанность суда выслушать мнение ребенка с его возрастом, то суд обязан выслушать мнение ребенка, если ребенок достиг 10-летнего возраста. Такая обязанность вытекает из ч.2 ст.160 Семейного кодекса Украины, согласно которой место жительство ребенка, который достиг 10-летнего возраста, определяется родителями с учетом мнения ребенка.
Если на момент развода родителей ребенку уже исполнилось 14 лет, то он (ребенок) самостоятельно определяет с кем из родителей ему жить. Причем, в таком случае, во-первых, ребенок не обязан каким-либо образом мотивировать свое решение, а во-вторых, никто не имеет юридического права принудительно изменять ему выбранное им место жительства: ни родители, ни суд, ни кто-либо другой.
ИЗ СЕМЕЙНОГО КОДЕКСА УКРАИНЫ:
"Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини
1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини
1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
2. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
3. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя
1. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
2. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси".
todorov . od. ua/board/razvod/4-1-0-1406
. При этом теперь эти алименты есть собственность ребенка. Остальные и дополнительные средства отец может вложить в ребенка отдельно от алиментов, например, во время посещения и общения с ним.
