- Раз, два, три... - шепотів Юрась рахуючи удари.
Після дванадцятого він намацав у темряві коробку з сірниками і запалив шість свічок, що стояли на столі, утворюючи коло.
"Пентаграми - то дешева атрибутика, - запевняв напередодні його приятель Сашко. - Я тобі точно кажу: свічки і оцей текст, що бабка писала, більше нічого не треба. Фірма гарантує!".
Юрась збирався визвати демона.
Розгорнувши папірець, він почав читати вголос, старанно вимовляючи незнайомі слова.
Знову загрохотав грім, у шибку з противним скреготінням вдарила гілка, на стінах ворухнулися тіні.
- Чпок! - між свічками, які раптом зачадили чорною курявою, з'явився клубок ниток.
- Сам ти клубок! - сказав клубок, розгорнувся і схопився за поперек.
Загалом-то він був схожий на демона - волохатий, зубатий, очі червоні, хвіст і навіть невеличкий ріг на тім'ї. Але зростом був не більше від кошеняти.
- Хіба демони такі бувають? - розчаровано протягнув Юрко.
- А ти що - спеціаліст з демонології? - не залишився в боргу новоприбулий.
- Ні, але ж в усіх демони не такі, вони великі як... як демони!
- Так то ліцензійні, - пхикнув демон. - З тими за грошики угоди укладають. А ти якого викликав? Піратську копію! Але повір, я краща копія з усіх можливих!
- Ні, - похитав головою розчарований хлопець, - ти мені не допоможеш. Мені треба великого, крутого.
- Умгу..., - сказав демон і раптом спитав: - Вчишся гарно?
- Ну, так... - відповів Юрась.
- Спортом займаєшся? - демон схопив хлопця за руку і помацав м'язи.
- Зате я добре стрибаю!
- І грошей на ліцензійний контракт ти теж не маєш. А забаганки... - демон розвів лапами, показуючи розмір Юрасевих забаганок. - Та не скигли, малий! Працюють професіонали! Хоч і піратські. Мені ще кілька вдалих контрактів, і я в ліцензійні виб'юся. Так що кажи - в чому справа? Навіщо тобі велике і страшне, ображають тебе чи що? А! - хлопнув він себе по лобі. - На дівчину враження справити?
- Ну, так, - почервонів Юрко. - У неї знаєш яка демониця? Вищий клас!
- Пхе..., - сказав демон.
Хлопець ледве дочекався великої перерви, коли Ясна з паралельного класу сяде на лаві біля фонтанчику, а її демониця, перетворившись на сфінкса, займе місце позаду господарки. Дівчина дістала дзеркальце та інші атрибути жіночої краси, розчісала довге русяве волосся, поправила сукню, а потому розгорнула планшет.
- Он де, - тицнув він підборіддям в бік Ясни. - Але як я покажуся їй на очі разом з тобою? Не кажучи вже про знайомство. Та вона з мене сміятиметься.
- Не будь таким песимістом! - демон, що сидів на плечі Юрка, смикнув його за вухо. - Сміх - це вже добре, це позитив! Головне - вірити у себе. А коли ще є плааан...
Він піднявся в повітря, легко, ніби повітряна кулька, і полетів у бік Ясни. Завис на хвилину, а потім завертівся дзиґою. Антрацитова демониця повернула голову, дивуючись неочікуваній виставі. Втім, зацікавилася не лише вона, а багато хто з живих істот, що перебували в той час на подвір'ї школи. Кілька величезних демонів, що гуляли поряд зі своїми власниками, презирливо відвернулися.
Тим часом Юрасев помічник влаштував атракціон. Він носився взад-вперед як скажений, зависав униз головою та виписував усілякі фігури. Аж раптом впав, врізавшись у землю.
Юрко зойкнув.
Вишкіривши великі жовті зуби, демониця засміялася (звук, ніби каміння насипали у залізне відро). З-під землі вилізло скуйовджене чорне кошеня з палаючими очима, обтрусилося, так що земля полетіла в усі боки, і всілося біля ніг сфінкса.
Вже за десять хвилин Юрась з подивом спостерігав, як дві котообразні фігури поступово почали віддалятися від лави. Ось його демон застрибнув на плече демониці і щось зашепотів на вухо, причому морда в неї була аж надто задоволена, як у кішки, якій неочікувано перепало сметани.
Потім обернувся до Юрка, і почав подавати знаки, показуючи на Ясну, яка за цей час лише кілька разів кинула погляд на цирк у повітрі, а зараз щось зосереджено роздивлялася у планшеті, гортаючи сторінки швидким рухом пальців.
Юрась задумався. Його демон - такий недолугий порівняно з іншими, ще й поводиться як дурний, а бач - взагалі не соромиться, і незрозуміло чим, але, схоже, зміг зацікавити демоницю.
То може і в нього вийде?
Юрко зробив непевний крок, ще один, а потім, різко видихнувши, рішуче пішов вперед.
- Добридень! - привітався він, зупинившись біля дівчини. - Здається, наші демони вирішили втекти...
Чим закінчиться ця історія поки що невідомо. Можливо, Ясна захоче потоваришувати, можливо, це виллється навіть у щось більше, ніж дружба. А може вона вирішить, що нема для чого водити знайомство з таким хлопцем, що не має ліцензійного демона... Але перший крок вже зроблено, ба навіть більше: Ясна обертається, щоб подивитися - невже її демониці справді немає на місці?..
тобто при бажанні причепитися є до чого, або перше формулювання неправильне )))))
